Come back to 80th!

Сьогодні у нас ретротема. Ми розпитали наших матусь як вони очікували нашого народження, як у 88-89му роках поводились з малюками, де діставали дефіцитні колиски та візочки, як обходились без теперішніх благ цивілізації...

Наталя: Порівнюючи зі «совком», зараз усе сприяє для народження малятка. Мама розповідала багато жахалок, як то все виглядало у кінці 80х. Цікаво, що ж зміниться за той двадцяток років, коли народжуватимуть наші діти і чому дивуватимемося ми. Коли я з'являлася на світ, мама сильно не заморочувалася, тому не бачила за потрібне попередньо домовлятися з лікарями, просто приїхала та й вродила. Чому ж зараз усі "перепудженні", та віддають не маленькі суми за те, що повинно бути безкоштовним? Хоч я й сама до таких відношуся. Жодної допомоги після мого народженя мама не отримала, то ж не уявляю, як жінка у декреті могла забезпечувати себе і дитя протягом 2-ох років. Здивувало те, що для немовлят держава передбачила халявне харчування. Періодично мамі у спеціальному магазині видавали певні продукти для мене: молочко, м'ясні консерви та овочево-фруктові пюре. Складніше було з одягом, його катастрофічно не вистачало. Доводилося стояти в багатогодинних чергах, щоб я "не світила попою". Та в кожній порядній радянській сім'ї, була швейна машинка, тож в нашій хатці вона без діла не стояла. Мама шила для мене повзунки, сорочки, навіть сарафани - це вже з особистих спогадів. Також, як і більшість львів'ян, мій дідо працював на ЛАЗі, тому не одноразово їздив у відрядження до країн СНД та Китаю. Окрім імпортих смаколиків і закордонних сувенірів, дідо завжди піклувався про мій гардероб. Тому у дитсадку я була досить моднячою. Коли усі ходили в однаковому взутті чи штанятах, я маршерувала в китайських кросівках та фірмових джинсах. Після народження малого, доведеться одразу піклуватися про садок. Моя коліжанка записувала своїх дітей ще до народження, щоб потім не мати з тим проблем... Мама розповідала, що за часів мого малятства садків було дуже багато, тому ніхто не заморочувався що на його дитя може забракнути місця. Це вже у дев'яності з'явилася мода переробляти заклади для діток на офісні приміщення. Отож підбиваємо підсумки:

1988р - переваги: халявне дитяче харчування, велика кількість дитсадків

            недоліки: порожні вітрини, відсутність підгузників, відсутність фінансової допомоги, коротка декретна відпустка

2015р - переваги: допомога від держави, великий вибір товарів, відсутність "черг"

            недоліки: махінації з дитсадками

Христя: На наше покоління випало значне полегшення в догляді за дітьми. Найбільше, це одноразові підгузники. Такого досягнення людства в наших матусь точно не було. Обходились пеленками та марлями, які щодня потім мусіли прати руками. І хоч сучасні підгузники мають і свої недоліки (як от впрівання шкіри малявки), все-таки вони не такі значні, аби молоді матусі від них зовсім відмовились. Знаю що є багаторазові підгузники, але це вже буде видно як воно в застосуванні. Минулого тижня ми з чоловіком стояли в магазині перед цілою стіною кольорових пачок з підгузниками і довго не могли вибрати які ж купити щоб взяти з собою в пологовий, шось там вичитували на коробках, і таки найшли для новонароджених. Але чесно, голова від такої кількості теперішньої продукції йде обертом. У дитячих магазинах продавці запевняють що чи не кожна річ - найнеобхідніша - мобіль на ліжко, мобіль на візок, розвиваючий коврик, крісло-тростина, молоковідсмоктувач, насадки для грудей, підставка в ванночку маленьку + насадка для купання в ванній великій. Ааааа... Ми взяли лише найнеобхідніше, вірю що без більшості того барахла можна обійтися. Інакше це просто страшно - і витрачена колосальна сума і хата завалена цими дитячими речами. Не спіткає покоління наших дітей і туге пеленання. Тепер, кажуть, цей метод застарілий і не такий вже й корисний, бо дітям потрібна свобода рухів. Коли я була малою пам'ятаю як ми гостювали в маминої сестри і я часто спостерігала як пеленають її немовля. Швидкість та вправність рухів заворожували, дитині розрівнювали ніжки, загортали як ляльку-мотанку що виднілося тільки рожеве личко. Ну, моя мама теж їде до нас з байковими пеленками, вони багато в чому пригодяться, але може й ми замотаємо нашу дитину разочок для різноманітності або з цікавості:) Не було звісно і дитячої косметики, мама купала мене в травках, а тіло змазувала кип'яченою олією. Пластикові брязкальця, баночки та соски привозили вже тоді з Польщі, тому в мене вони були, хоча соску я відмовилась брати і так і не давали її мені більше. Візок, в якому мене возили дістався від родичів, а от колиску батьки купили нову. Вона ще й досі лежить на горищі на дачі, може в ній спатиме моя малеча коли приїжджатимемо в Україну. Ліжечко це певно єдиний товар який не дуже змінюється з роками - у наших дітей воно буде таке ж як у нас, деревяне, з вирізьбленими перилами. Звісно, нам тепер легше, у нас більше можливостей ніж було в наших батьків 26 років тому, але і зараз треба бути мудрим і розсудливим стосовно того, що і в якій кількості потрібно твоїй дитині.

Ярка: Послухавши мамині розповіді про ті часи, коли я народилась, цікаво як люди взагалі наважувались мати дітей:) Хоча, як вона казала, ніхто тоді не знав, що може бути по-іншому. Тоді гарні дитячі речі можна було купити лише з-під прилавка або по блату на базі чи на базарі втридорого. Дітей з народження пеленали, а потім одягали в розпашонки і повзунки, але коли я народилася - з крамниць зникли навіть такі речі. Після мого народження татові дали талон в пологовому будинку, на який він купив АЖ дві розпашонки із зашитими рукавами і став на чергу за візочком "Мальвіна". Я ще досі його пам'ятаю, бо у багатьох наших родичів чи знайомих були такі самі "Мальвіни" - сині або червоні. Мені, можна сказати, ще досить пощастило, бо в мами була подружка в Мюнхені, яка передавала мені гарні моднячі платтячка і комбінезони. Тому виглядала я не як "совєцкій рєбьонок". З іграшками тоді теж було туговато. Але, мама розповідає, що я дуже любила книжки, яких в нас було вдосталь, і мала улюбленого великого ведмедя "немедика-братика" - тому на брак забавок не скаржилась. Колиска в мене теж була класна і майже хендмейдівська:) мамин брат придумав конструкцію, і її зробили з дерева на замовлення у лісокомбінаті. В ній ше засинали троє моїх молодших сестер-братів і, певно, буде спати і моя малявка, коли будемо приїжджати в гості в Україну. Памперсів за нашого дитинства не було зовсім, хоча дуже їх треба було. Щоб перед виходом не перевдягатися по декілька разів і не носити з собою цілий гардероб. Вже з власних спогадів - через 8 років, коли народилась моя сестра, все було зовсім по-іншому - і з памперсами, і з одягом, і з іграшками. На щастя, ми вже не будемо мати такого досвіду як наші батьки.