Пузате виховання!

Всі ми хотіли б народити геніїв. Кажуть, цьому допомагає перинатальне виховання малюків, тобто ще в утробі матері. Ми, яко молоді і прогресивні вагітні, цю тему оминути не можемо. Про наш досвід далі...

Христя: Я раніше думала, що буду вагітною фанатичкою і випробовуватиму на маляті в пузі різні техніки внутрішньоутробного виховання, на які десь натрапляла раніше. Але вагітність то не якась різка зміна всього, мої перші промовляння до ще ледь-помітного пуза почались десь з 19 тижня і взагалі лякали мого чоловіка (він вибігав з сусідньої кімнати і питав - ти це сама з собою говориш?:), настільки то було ще незвично, а по мені не помітно що вагітна. Вже коли пузо почало більшати, розмови стали реальнішими - часто кажу якісь фрази до малявки, хвалю її, примовляю аби виросла розумною і кучерявою як татко, іноді коментую що роблю чи куди ми йдемо, якось раніше просила її перевернутись в правильну позу, що вона впринципі зрозуміла:), але щоб вести з пузом якісь дискусії чи розповідати якісь дооовгі цікаві історії, то ні. Коли мала суперактивна і робить викрутаси то я кличу чоловіка, щоб помацав бо то так кумедно, але сеансом перестукування це не назвеш. Так само жодних навушників з кантатами Моцарта до пуза я не прикладаю, та й віршиків дитячих спеціально не читаю. Оскільки часто тут спілкуюся англійською з друзями та лікарями, іноді російською з медсестрою, а на початку вагітності ще й німецькою говорила, тому сподіваюся мала буде здібною до мов. Читаю, як завжди, багато книжок, тому можливо це також вплине на доньку в майбутньому. Ще сподіваюсь, вона полюбить мандрувати, адже в мому пузі вона вже встигла побувати в Греції, пожити в Німеччині, погостювати в Україні, а потім переїхати в Ізраїль, тай тут ще поїздити по святих місцях та морях. Хоча всі ці речі то не спеціальне "виховання малечі", а звичайне наше життя, до якого вона в будь-якому випадку мусить пристосуватися. Головне, що в нас жодних стресів, панік та істерик не було за всі ці 8 місяців, а відтак малявці точно добре, бо добре мені, вона бажана і очікувана, ми вже наперед її любимо, а все решта вже буде потім - звикатимемо до неї, вивчатимемо її характер, здібності ну і впроваджуватимемо французьке виховання:)

Наталя: Звичайно ж, я напланувала, що мій хлопчисько буде мегакультурний, чемний, розумний. Та й коли він народиться, я, як і усі новоспечені, говоритиму, що мій малюк найгеніальніший. Але ж як зробити, щоб ці слова не були порожніми? Потрібно починати ще з малого, в нашому випадку з пуза, коли я ще можу контролювати його дії та впливати на малого не затрачаючи зайвих зусиль. Після народження я не матиму можливості засиджуватися надовго у декретній відпустці, проводити багато часу в тишині та спокої. Тому вже зараз даю можливість малявці зрозуміти, як би я хотіла, щоб виглядало наше життя після «травненвих свят». Звичайно, зараз синочок не протестує, та що ж буде коли він зможе висловити своє «Фє», як повноцінний учасник нашого сімейства?:) Ввечері, після денної біганини, я завжди дякую своєму малюку за те, що він був чемним, сильно не буцався та не давив на усі «цікаві» органи. Я прошу його, щоб і після народження він залишався таким розуміючим. Найбільше, що мене тривожить, це нічні безсоння. За декілька тижнів я побачила закономірність прокидань малюка з прокиданнями Михайла. Щоночі, коли татусь прокидається, щоб задовільнити певні потреби, маля в унісон з Михайлом починає «двіжувати» і це продовжується декілька годин. Тому зараз, перед сном, я намагаюся створити сприятливі умови для чоловіка, щоб йому не довелося прокидатися посеред ночі. Бо ж говорять: як поводиться маля в пузі матері, таким воно й буде, коли народиться. Чула ще й таку версію вихованння: вагітним жінкам потрібно частіше бувати в шумних компаніях, щоб дитинка звикала до галасу, тоді після народження не буде проблем із зайвими звуками під час сну. Мене неймовірно дратує, коли доводиться говорити пошепки у компаніях з маленькими дітьми. Та й Памелла Дракермен радить ставитися до дітей, як до повноцінних, дорослих членів суспільства, щоб вони змалку привчалися до культури, та до того, що земля не обертається довкола них. З протилежного боку - моя мама, у якої лише від погляду на мій округлий живіт тембр голосу підвищується до сопрано. Потрібно буде оберігати малого від зайвого сюсюкання зі сторонни бабців і дідусів:) Я вважаю, що на цьому етапі багато чого залежить від мене, від мого ставлення до свого стану. Якщо я цілодобово валятимуся у ліжку, з переляком вийти з дому, щоб раптом нічого не трапилося, тоді й маля, коли «вирветься на волю», змушуватиме проводити більше часу в заповільненому ритмі життя. Найголовніше не стати «мамою-квочкою» та не залити дитину своєю надмірною любов'ю, бо в такому випадку буде біда-чорна:)

Ярина: Десь недавно потрібно було зазняти себе на відео і щось говорити, для мене це було так дивно, ніби говориш сама з собою. Таке ж відчуття в мене і коли говорити з пузом... якось незвично. Напевно, це не дуже добре, але довгих розмов в нас з бейбіком немає. Лише, коли ми з чоловіком його "обговорюємо", то тоді до розмови залучаємо і живіт:) Знаю, кажуть, що розмови з малявкою під час вагітності дуже корисні...я справді вірю, що він вже все чує і розуміє....але якось не можу говорити до живота:) натомість я часто його погладжую і звертаюсь до дитинки подумки. Думаю, він це відчуває. Читала, що логічне мислення і знання мов виробляється в дитини ще під час вагітності. Якщо це так, то наш синочок буде поліглотом:) Ще в пузі він щодня чує принаймні три мови і нікуди від них не дінеться, коли народиться (мені вже його шкода, але це не буде зайвим)). Ми любимо різні стилі музики, тому часто вдома звучать ну дуже різноманітні пісні...але щоб спеціально вмикати дитинці класичну музику, як то радять, то ні. Хай звикає до всяких звуків:) Так що аж так надто "вихованням" нашої майбутньої дитини ми ще не займаємось. Але, звісно, вірю, що він переймає всі наші емоції і атмосферу довкола, тому треба постійно бути на позитиві і займатись тільки приємними речами.