Налаштовуємось на позитив!

Чим ближче до пологів, тим більше хочеться налаштуватися на позитив, позбутись усіх страхів. Тому так приємно натрапляти на гарні історії вагітності та пологів наших друзів, співробіників чи родичів. Ми ділимось ними між собою і вам розкажемо:) 

Христя: До акушерської дати моїх пологів - рівно 3 тижні. І чим ближче, тим менше страхів, цього моменту чекаєш як чогось шо мусить бути і я вже з цим змирилась. Мене вже всі питають: "О, ти вже певно ледве ходиш і не дочекаєшся пологів, бо я в останні тижні не могла ні спати, ні ходити, боліли ноги і тд", але ні - моє пузо і на 9му місяці не таке здоровенне щоб приносити такий дискомфорт. Навпаки, на вихідні ми з чоловіком можемо цілий день намотувати кілометри по набережній і я навіть менше стомлююсь, ніж раніше. Я, швидше, з нетерпінням чекаю появи малявки, а не "позбуття живота", бо, направду, моя вагітність чудова. Маю колишню співробітницю, яка зараз в декреті і вона мене дуже надихає своїми спогадами про власні пологи, постійно каже шо родила б ше і ше, бо то так прекрасно. А ще заспокоює мене шо я зі своєю тілобудовою вроджу дитинку швидко і безболісно, шо навіть не відчую, гг:) І хоч розумію, що кожнісінька така історія то дуже індивідуально, все ж, це надихає і справді допомагає налаштовуватись на краще, а не чекати пологів як смертного вироку. На курсах нам радять думати про пологи як про зустріч з дитиною, а не тілесні муки, і це теж помічне, бо я вже так хочу мати малявку. Нещодавно співробітниця мого чоловіка народила синочка всього за 2 години від початку перейм. Ми якраз були в них вгостях і вона розповідала що сама в шоці як то все так скоро відбулось, бо в неї це теж перші пологи. Через те, що все відбулось так стрімко їй не встигли вколоти епідуральну анестезію, хоч вона її вимагала, і призвело трохи до розривів, але зате все закінчилось швидко. Моя мама теж згадує народження мене “за пів годинки дупою вперед” як легке і швидке, але то може шоб мене не лякати:) Ну і звісно в родині маю приклад бабусі, маминої мами, яка народила 10ро дітей, старших вдома, молодших вже в лікарні, і вона завжди згадувала це як щось звичайне, що може зробити кожна жінка. Ну, також маю купу гарних прикладів як після пологів подружки відразу поверталися до звичної ваги. Недавно говорила по скайпу з коліжанкою, мамою 4.5місячного малюка, і вона виглядала так як і до пологів. Це так класно, бути красивою і стрункою молодою матусею:) Звісно, всі ці приклади лише підбадьорюють, а не дають жодних гарантій, бо в кожної з нас все буде по-своєму, але зате я знаю, що все може бути принаймні не так страшно і криваво як це буває у фільмах:) На курсах, на які ми ходимо з чоловіком, нам показують відео “не стресових” пологів (gentle birthing), коли жінки переносять все без паніки та криків, то теж приємно знати, що і таке можливо. Якими будуть мої пологи знатиму вже зовсім скоро, але от історію своєї ідеальної вагітності я вже можу розказувати для натхнення всім тим, хто боїться зважитись на дитину:)

Ярка: До нашого "дня ікс" все менше і менше часу. І як тут не думати про те як відбудуться самі пологи. Чомусь на думку відразу спадають якісь "болючі" асоціації, але намагаюсь відганяти ці думки і уявляти, що все відбудеться швидко і безболісно. Навіть коли в кіно показують, що хтось дуже мучиться, народжуючи дитину, не можу на це дивитись - і через те, що просто неприємно, і щоб потім не згадувати і не самонавіювати собі таке під час власних пологів. І документальних фільмів про пологи, які показують вагітним, не дивилась... ще маю більше місяця, може якраз наважусь. Натомість люблю слухати історії тих, кому вдалось зробити це легко і швидко. Лікарка на курсах розповідала, що одна жінка народила дитину, яка важила понад 4 кг (!!!). Ми всі скривились, бо уявили собі як та бідна взагалі лишилась жива після такого, а виявляється в неї все відбулось легко і дуже навіть швидко! Такі історії дуже надихають і починаєш думати "якщо в багатьох так було - то і в мене є шанс":) Так як і історії, що після пологів все швидко заживає і деякі повертаються до звичного ритму життя взагалі через тиждень-два:) Колишня співробітниця хоч мала і не дуже легкі пологи, але зате через дуже мало часу знов мала плоский живіт і вони з новонародженою донечкою швидко звикли до режиму одна одної, тому без проблем змогла швидко повернутись до своїх справ. За цей місяць треба пошукати ще якихось щасливчиків і послухати їхні історії швидких і легких пологів, гг:) Завжди треба думати про краще, а думки, вірю, матеріалізовуються ;)

Наталя: Я називаю свого малюка гарбузиком. Та от зараз переживаю, щоб він не сприймав це прізвисько як належне. Адже коли його вага повинна була ледь досягати 500 г, на УЗД повідомили, що він важить 600г (а ще у нього довгі ноги, як в татка). Тож тепер хвилююся, щоб мій гарбузик до 9 місяця не став “гарбузищем”. Лікар говорила, що проблема не в тому, що я багато їм, бо моя вага в нормі, а в тому, що малий швидко набирає... Коліжанка моєї мами нещодавно народила хлопчика вагою понад 5 кг. Це ж як двійня!!! От тільки двійня по черзі “виходить”, а їй довелося за один раз такого велетня з себе витиснути. Після цього вона 2 тижні в лікарні пролежала. Не хотілося б повторювати її долю. Я ніяк не могла наважитися переглянути відео пологів, та нещодавно надибала на ютубі цикл програм, у яких від початку і до кінця показують процес народження. Ці відео мене заспокоїли, не так вже й лячно воно виглядає. В усіх лікарів одна порада - налаштувати себе на позитив. Я вірю в те, що усі мрії здійснюються, а проблема наша в тому, що ми не домріюємо усе до кінця. Тож майже щовечора я уявляю, як в теплу травневу днину йду по Львову в гарній сукенці і ось раптом відходять води. Поруч зі мною Михайло або хтось з друзів (щоб надто соромно не було), ми біжимо додому, беремо з собою вже давно спаковану торбу для пологів та їдемо до роддому. Добравшись до місця призначення, я лягаю в палату, протягом години болі у животі прогресують, а після, за 3 потуги, мені кладуть малюка на груди і от я стаю “новоспеченою” матусею. Два дні ще проводжу у палаті, та без жодних розривів та тріщин на сосках нас обох відпускають додому. Ось так воно буде за два місяці і я в цьому впевнена. Моя багатодітна коліжанка жодного разу не нарікала на процес народження. Коли появився її перший синочок, вона розповідала, що отримала неймовірне задоволення від процесу, от і народила йому ще 2-ох братиків. Інша коліжанка від родів не була у такому захопленні, тож вирішила, що її малий обійдеться без рідних братиків та сестричок. А мені б хотілося, щоб наша сім'я була великою. Тому я не маю права боятися чи нарікати на процес пологів. Оскільки готуюся до того, що цей процес неодноразово повториться у моєму житті і повториться успішно.