Вагітні бонуси!

 "Вагітним не можна відмовляти" - цей забобон чув напевно кожен з нас і ще багато інших. Чи ставляться оточуючі якось по особливому до вагітних чи матусь з немовлятами? І чи відчули ми якісь бонуси на собі?

Христя: До себе вагітної я не відчула аж такого особливого ставлення. Лише один-єдиний раз жіночки пропустили мене поза чергою в громадський туалет на пляжі в Тель-авіві. В транспорті місця мені не уступали, бо тут маршрутки чи автобуси не беруть стоячих пасажирів (Львів, заздри!), вони забивають всі сидячі місця і їдуть. В поїздах місць теж вистачало, тому я не стояла. Якось в ліфті в нашому будинку сусідка здивовано питала мене чого це я несу сама в руках пакет з овочами з сусіднього арабського магазинчика, бо "ти ж вагітна, ті хлопці з магазину могли б принести тобі цей пакет додому, тож тільки через дорогу перейтися". Такшо була б я спритніша, могла б і в такий спосіб позловживати своїм станом. Тепер я в новому статусі - молодої матусі з немовлям. Але чомусь мене не пропускають без черги в супермаркеті, коли я стою з візком, наприклад. Можливо тому що тут багато вагітних і матусь з дітьми, Ізраїль дуже багатодітна країна. Зате мені чемно зупиняються автівки на переходах коли я пхаю візок, також сусіди відкривають і притримують двері до нашого будинку щоб мене пропустити або охоронці на вході в парк де ми гуляємо. Ото й все, напевно. А так то звісно я гордо везу візок попереду себе, ловлячи на собі захопливі погляди - по-перше я напевно єдина довгонога і з прямим та світлим волоссям в нашому містечку, а по-друге, ще й матуся:) Ну і найбільший бонус - це звісно моя маленька красуня, яка якраз прокинулась і кличе мене на ланч, хехе:)

Наталя: Одне з найпрекраснішого під час вагітності - це привілегії, які автоматично надаються круглопузим дівчатам. Приємно, що жителі нашого міста є настільки ввічливими, що мені не доводиться подорожувати у львівськиму транспорті тримаючись за поручні. Щоразу вмощуюся на м'які сидіння, хоча зазвичай звільняють їх для мене жінки, а не чоловіки. Мабуть тому, що вже побували, або ж планують побувати у моєму стані. Хоч на початку вагітності було важливішим примостити кудись свою попу у транспорті, щоб не оббєкати усіх довкола. Але ж як пояснити-показати те що вагітна, коли й натяку на те немає? Хіба гучними розмовами по телефону: "так- так, я вагітна, вже на 2-му місяці, а ще у мене токсикоз":). Жіночки на ринках та продавчині в магазинах уважно перебирать товар, перед тим як мені його продати, щоб усе було свіженьке та якісне. А ще інколи й знижки роблять. Бояться невгодити, бо "миші в хаті з'являться". Та з протилежної сторони, чому ж лише чужа вагітність заставляє людей бути ввічливими та говорити правду? Чому не можна бути завжди хтрошими до інших? До речі, до вагітності, я ніколи не чула про цей забобон. А нещодавно пересвідчилася у його правдивості на своїх друзях, які відмовилися прийти до мене на пікнік. Тогож вечора їхній коцур притарабанив мишку. Відчула себе пузатою циганкою, якій не дали копійчини і яка чи то випадково чи навмисно побажала лихого... Ну і звичайно, не рідко доводиться користуватися своїм округлим станом вирішуючи важливі питання. Чи то я такий профі чи то усі мене бояться, бо останім часом усе складається на мою користь. Єдине, що турбує мене найбільше - коли ж настане цей день, день коли вагітні забобони перестануть діяти і я знову стану "простою смертною"?! Півтора тижні тому, моя лікар сказала, що дає мені 7 днів, бо малий вже надто низько... А сьогодні мама втішила мене історіями про бабцю, яка народила її на 42тижні, а мого вуйка, взагалі, на місяць пізніше. Тому зараз намагаюся відвідувати максимальну кількість заходів, шоб вже нарешті "витрясти" свого синочка на білий світ.

Ярка: Колись, знову ж таки під впливом стереотипів з фільмів, здавалось, що вагітним у всьому допомагають, все вибачають і все дозволяють:), але в реальності не зовсім так. Я, звісно, тішусь, що моїх 9 місяців минули надзвичайно легко і швидко, але я так і не дочекалась тих "вагітних привілеїв". В більшості через те, що навіть на останніх тижнях пузо не було велетенським, тому й не усі помічали мій "особливий стан". Інколи спеціально одягалась в шось таке дуже приталене, щоб хоч трохи відчути обережні погляди перехожих чи щось таке. На моїх мовних курсах, куди я ходжу ще від осені, неабияк здивувались, що в мене народився синочок, бо ніхто взагалі не знав що я була вагітна! Гг :) тож за всі ці місяці не часто випадало відчути на собі якісь "вагітні поблажки". Кілька разів в супермаркеті мене пропускали в черзі до каси і кілька разів звільняли місце в автобусі...але це все вже під кінець вагітності. Вдома те ж саме. Думала, от вже в останні місяці буду дуже пузатою і вічно втомленою, то відірвусь на чоловікові, щоб не розслаблявся...але так і не дійшла до того :) але зато зараз з бейбіком всяких "бонусів" трапляється більше. Напевно вже всі сусіди і продавці в магазинах робили нам компліменти, розпитувались про малого, пропускали першими в ліфт чи пропонували допомогти з візочком. І така увага приємна :)