У нас новин майже як в британської королівської сім'ї, в якій прибуло наслідників корони - нещодавно народилася мала принцеска Шарлотта. До нашої Наталі надійшла черга з дня на день чекати пологів. А Христя й Ярина з головою поринули у малючі справи. Про все це далі...
Наталя: Залишилося чотири дні до тої бажаної дати, яку передрікали ще з 29 вересня та на усіх наступних УЗД. Сподіваюся, що мій малюк не успадкує від мене мою непунктуальність, сподіваюся що він буде таким же "німцем", як і Яркин Алекс. На народження Яреми я чекаю ще з 38го тижня. Щовечора, протягом останніх тижнів я "народжую", тобто сприймаю усі нові відчуття як перейми. Та одразу коли в голову потрапляють інші думки, моя "родова діяльність" припиняється. З бажанням швидше народити, я перепробувала усі можливі методи природньої стимуляції. Я щоранку роблю фізичні вправи; підлоги у мої хаті випуцувані до блиску; я ходжу, багато ходжу...; навіть Михайло долучався:). Та наразі синочок ігнорує усі наші намагання пришвидшити процес. Можливо, я б не настільки цим переймалася, якби зустрічі з моїми знайомими та телефонні розмови не починалися зі слів - "ну що, ти вже народила???". Наша шафа переповнена лашками від 0 до 3 місяців... (шопінг допомагає позбутися пузатих депресій). Хвилююся, якщо малий ще затримається в моєму пузі, доведеться після народження переодягати його по декілька разів на день, щоб ми встигли переміряти усе вбрання. З нетерпінням чекаю тої бажаної середи. Вже не потрібно мені тої гарної погоди і літньої сукенки для відтворення ідеального початку родової діяльності... Просто хочу якнайшвидше побачити свого маленького пупса:)
Христя: Моїй Дзвінці минуло вже 2 місяці. Ми важимо вже 5 кг, на зріст 55,5 см. Дитина з кожним тижнем стає цікавішою, вже більше сміється, видає всякі смішні звуки, шось там аґукає собі, ніби намагається щось сказати. Вже значно краще тримає голівку, любить "пасти коні", намагається перевернутись навіть, так само любить мацати татову бороду і розглядати контрастні картинки. Недавно таке втнула – стаю серед ночі її брати годувати, а дитина в ліжку повернулась на 90 градусів, лежала поперек, гг:) Нарешті вона реагує вже трохи на іграшки, а то раніше був повний ігнор. Зараз ми хоробро переносимо прививки- кілька днів тому зробили нам три штуки відразу. Мала стала апатичною, байдужою, що аж лячно, але загалом все витримала, температури не було. Нам вже добре з нею, вивчили її графік, знаємо коли і чого вона хоче, а це дуже зручно. Наприклад, вона не може спати коли дуже спекотно, але спить чудово у візку якщо він їде гг;), вночі прокидається стандартно о 3 й і 6й годині, їсть і далі спить, хоча іноді з 6ї не спимо годинку-другу якщо забагато енергії. Страшенно любить індійців, коли наша знайома бере її на руки, Дзвінка смішно починає мацати її обличчя руками. Може це й не дуже політкоректно гг, зате мило:). Купаємо доню щодня бо тут вже спека, а от в морі чи басейні ще не плавали. Не знаю коли вже можна і як то зробити, напевно, почекаю ще з місяць хоча б. Наразі ми виспані і задоволені батьки, єдине що все-таки трохи стресово брати всюди малу з собою. Чи на шопінг, чи на пляж, чи на концерт чи вгості чи в кафе, як тільки мала плаче то мені вже світ не милий і я картаю себе чо мучимо дитину. Вчора мала зригнула молоко поки я їхала за кермом автобаном, почала кашляти то я з переляку зупинилась на обочині і вискочила з машини до неї як ошпарена гг. От не знаю, не вмію поки бути спокійною коли їй щось не так. А от коли їй добре то і ми з чоловіком спокійні. Ну але ще будемо звикати...
Ярка: У цей період для нас кожен день - новий і не схожий на інший. Мацьопа так швидко росте і щодня трапляється щось нове. Тепер не уявляю як ми колись жили без Алекса, вже півтора місяця я мама, але певно досі цього по-справжньому не усвідомлюю:). Навіть незвично говорити, як то говорять до дітей, типу "ходи до мами" чи "ой ти мамин хлопчик". Наш пампушок після першого місяця життя вже важив 5 кг і мав 56 см (народився 3300/51). Це було ше 2 тижні тому. Впевнена, що зараз цифри трохи більші, бо апетиту йому не бракує і вже майже всі комбінезончики, які носив раніше, на нього замалі. Наш синочок вже став більш схожим на маленьку людину:), вже не тільки спить і їсть, а в перервах може собі просто лежати і роздивлятись щось, усміхатись, щось мугикати і активно дьоргати руками і ногами. Наступний огляд педіатра аж в середині червня. Тішусь, що Алекс любить купатись...наразі у своїй ванночці, але вже не дочекаюсь коли будем разом хлюпатись в морі:) А в хаті НАРЕШТІ ми зібрали його ліжко...не пройшло і двох місяців:), здебільшого він спить там тільки спочатку, а вночі, коли беру його годувати, то обоє засинаємо на нашому ліжку і вже десь майже вранці перекладаю його назад. Побачимо як буде потім, але поки що фраза про мам "виспишся, коли він піде в школу" - не про мене:). Але правда, що малий щоразу потребує більше уваги і "розваг". Цим він вчить нас розставляти пріоритети. Коли він спить чи спокійно лежить треба вибрати що ж зробити за ці кілька хвилин - прийняти душ, приготувати їсти чи трохи прибрати в хаті:). Час від часу доводиться влаштовувати "тато івнінг" - я йду на мовні курси, а малявка залишається з Мартіном. Але він в нас чемний - тому ні один, ні інший не скаржаться (принаймні досі татові щастило, що малий переважно спав в той час, гг:). Ми стараємось побільше гуляти, Алекс вже знає всіх моїх тутешніх коліжанок і весело, коли перехожі чи люди, які сидять поруч, не можуть сказати і слова, а тільки видають такі звуки замилування:)
Христя: Моїй Дзвінці минуло вже 2 місяці. Ми важимо вже 5 кг, на зріст 55,5 см. Дитина з кожним тижнем стає цікавішою, вже більше сміється, видає всякі смішні звуки, шось там аґукає собі, ніби намагається щось сказати. Вже значно краще тримає голівку, любить "пасти коні", намагається перевернутись навіть, так само любить мацати татову бороду і розглядати контрастні картинки. Недавно таке втнула – стаю серед ночі її брати годувати, а дитина в ліжку повернулась на 90 градусів, лежала поперек, гг:) Нарешті вона реагує вже трохи на іграшки, а то раніше був повний ігнор. Зараз ми хоробро переносимо прививки- кілька днів тому зробили нам три штуки відразу. Мала стала апатичною, байдужою, що аж лячно, але загалом все витримала, температури не було. Нам вже добре з нею, вивчили її графік, знаємо коли і чого вона хоче, а це дуже зручно. Наприклад, вона не може спати коли дуже спекотно, але спить чудово у візку якщо він їде гг;), вночі прокидається стандартно о 3 й і 6й годині, їсть і далі спить, хоча іноді з 6ї не спимо годинку-другу якщо забагато енергії. Страшенно любить індійців, коли наша знайома бере її на руки, Дзвінка смішно починає мацати її обличчя руками. Може це й не дуже політкоректно гг, зате мило:). Купаємо доню щодня бо тут вже спека, а от в морі чи басейні ще не плавали. Не знаю коли вже можна і як то зробити, напевно, почекаю ще з місяць хоча б. Наразі ми виспані і задоволені батьки, єдине що все-таки трохи стресово брати всюди малу з собою. Чи на шопінг, чи на пляж, чи на концерт чи вгості чи в кафе, як тільки мала плаче то мені вже світ не милий і я картаю себе чо мучимо дитину. Вчора мала зригнула молоко поки я їхала за кермом автобаном, почала кашляти то я з переляку зупинилась на обочині і вискочила з машини до неї як ошпарена гг. От не знаю, не вмію поки бути спокійною коли їй щось не так. А от коли їй добре то і ми з чоловіком спокійні. Ну але ще будемо звикати...
Ярка: У цей період для нас кожен день - новий і не схожий на інший. Мацьопа так швидко росте і щодня трапляється щось нове. Тепер не уявляю як ми колись жили без Алекса, вже півтора місяця я мама, але певно досі цього по-справжньому не усвідомлюю:). Навіть незвично говорити, як то говорять до дітей, типу "ходи до мами" чи "ой ти мамин хлопчик". Наш пампушок після першого місяця життя вже важив 5 кг і мав 56 см (народився 3300/51). Це було ше 2 тижні тому. Впевнена, що зараз цифри трохи більші, бо апетиту йому не бракує і вже майже всі комбінезончики, які носив раніше, на нього замалі. Наш синочок вже став більш схожим на маленьку людину:), вже не тільки спить і їсть, а в перервах може собі просто лежати і роздивлятись щось, усміхатись, щось мугикати і активно дьоргати руками і ногами. Наступний огляд педіатра аж в середині червня. Тішусь, що Алекс любить купатись...наразі у своїй ванночці, але вже не дочекаюсь коли будем разом хлюпатись в морі:) А в хаті НАРЕШТІ ми зібрали його ліжко...не пройшло і двох місяців:), здебільшого він спить там тільки спочатку, а вночі, коли беру його годувати, то обоє засинаємо на нашому ліжку і вже десь майже вранці перекладаю його назад. Побачимо як буде потім, але поки що фраза про мам "виспишся, коли він піде в школу" - не про мене:). Але правда, що малий щоразу потребує більше уваги і "розваг". Цим він вчить нас розставляти пріоритети. Коли він спить чи спокійно лежить треба вибрати що ж зробити за ці кілька хвилин - прийняти душ, приготувати їсти чи трохи прибрати в хаті:). Час від часу доводиться влаштовувати "тато івнінг" - я йду на мовні курси, а малявка залишається з Мартіном. Але він в нас чемний - тому ні один, ні інший не скаржаться (принаймні досі татові щастило, що малий переважно спав в той час, гг:). Ми стараємось побільше гуляти, Алекс вже знає всіх моїх тутешніх коліжанок і весело, коли перехожі чи люди, які сидять поруч, не можуть сказати і слова, а тільки видають такі звуки замилування:)
Немає коментарів:
Дописати коментар