Як виглядає мамин день!

 Як виглядає день мами кількамісячного малюка? Про це існує стільки стереотипів. А як у нас - читайте далі...

Ярка: Ще до народження Алекса морально готувалась, що буду завжди невиспана. Але, на щастя, часу на сон мені не бракує! Мені дуже дуже пощастило, що мій день розпочинається не вдосвіта, а десь о 8-9 годині, бо що-що, а поспати я люблю:) Чоловік йде на роботу раніше, то ми вдома самі з малявкою. Але ранок в нас непродуктивний. Доки Алекс трохи бавиться на килимку біля ліжка, то я ще дрімаю чи просто валяюсь в ліжку. Періодично відриваючись, щоб увімкнути музичну іграшку, витягнути малого з-під ліжечка, куди він заповз і не може "дати задній хід", забрати з рота шматок паперу, який він від чогось відгриз і хоче з'їсти чи поагукати разом з ним кілька секунд, що означає "все нормально, бався, мама тут поряд" :) Але, врешті, йому стає нудно і тоді ми переодягаємось з піжам і йдем на кухню робити мені каву! Я вже навчилась поратись на кухні разом з малим - саджу його на стіл, однією рукою страхую, щоб не впав, а іншою роблю все решта. Ну це якщо треба зробити щось просте - тости, каву/чай чи перемішати/перевернути якусь їжу, щоб не підгоріла. А якщо щось серйозніше, то Алекс бавиться баночками з приправами у своєму кріслі-гойдалці. Не завжди він сидить спокійно і щось розглядає, інколи дуже хоче залізти зі стола в раковину, яка поруч, або перемацати всі посудини, якими я на той момент користуюсь. Втім більш-менш куховарити разом мені вдається! В Алекса досі немає дуже чіткого режиму дня, ми підлаштовуємося один під одного. Якщо сидимо вдома, то через годину-дві він втомлюється і біля циці знову засинає (заодно і снідає гг). Але якщо вранці потрібно кудись йти ненадовго, то він рідко засинає у візку, просто через кілька годин починає демонстративно вередувати, щоб всі зрозуміли, що він голодний і сонний. Тож ранки в мене приблизно такі. Впринципі весь день приблизно такий:) Звучить не дуже цікаво, але насправді мені пощастило, що стільки часу можу бути з моїм маленьким монстриком (тутешні матусі, мабуть, мені заздрять, бо ж декрет тут тільки 4 місяці!!). Інколи хотілось би десь трохи відпочити без малого, але і залишати його не хочеться! Тож поки що Алекс практично завжди зі мною, чи зі мною і чоловіком разом. Мої коліжанки вже звикли, що ми завжди 2 в 1 і вже теж скучають за малявкою, коли ми довго не бачимось:) Тільки двічі на тиждень, коли я йду в мовну школу, Алекс залишається з татом. Уроки, як на мене, трохи запізно, тому не завжди Мартін насолоджується цими вечорами, бо малий вже сонний і вередує. Ну, все так не буде! Я б не сказала, що мені бракує на щось часу. Або просто не акцентую на цьому. Але принаймні не ходжу з жирним волоссям, мішками під очима і забеканому одязі:) Ми не харчуємось лише канапками і не переступаємо через купи мотлоху в хаті. Тож слідкувати за собою і домом встигаю! Але якось ще не можу займатись тим, що потребує більше часу, бо все потрібно робити дуже швидко. Переважно це всякі дрібниці. Наприклад, вже сто років не фарбувала нігті (бо це ж треба якийсь час, щоб вони добре висохли); душ приймати теж треба швидко, доки малий спить чи бавиться і намагається доповзти до ванної кімнати (тому не можу розпланувати час, щоб нанести якусь маску на волосся, з якою треба побути приблизно годину); ходити на продуктові закупи з малим - нормально, а от переміряти якийсь одяг, щоб вибрати що саме хочу - з Алексом не завжди виходить; не завжди можу почитати книжку чи покористуватись ноутбуком, бо малий хоче скуштувати на смак сторінки і повидирати клавіші; та й просто повільно смакувати каву/чай чи гарячий (!) обід/вечерю рідко вдається. Але все це стало вже звичним, тому якогось надзвичайного дискомфорту не приносить. І, загалом, ще ніколи не відмовлялась від якихось прогулянок, поїздок чи посиденьок через Алекса. Ми відкриваємо світ разом;)

Наталя: Ще будучи пузатими, ми з дівками штудіювали "французьке виховання". І я свято вірила в магічну силу цієї книжки, сподівалася, що вже з перших днів навчу свого клаповухого хлопа спати по ночах.  Начиталася про "фази сну", що в перервами між ними малюк може прокидатися, і що на це не варто звертати увагу і він засне самостійно... Ага, аякже , засне... І тут навіть не справа в тому, що мені шкода дитятка, бо воно верещить в пошуках цицьки.. Як можна спати під такі "серенади"??? Мабуть ті французи з перших днів виділяють для немовлят окремі кімнати з товстими звукоізоляційними стінами, щоб не чути пищання і таким метолом дають малюкам зрозуміти, що ніч для сну. Нам з Михайлом вдалося донести до Яреми це твердження лише півтора місяці тому і я знову почала бачити сни:) Прокидається наш грубас о 6й ранку, інколи це трапляється в нашому ліжку (і ми не пам'ятаємо хто саме перекладає малого до нас), тоді Ярема активно щипає нас за носи чи шкрябає по спинах:). Протягом дня він засинає ще 3рази і спить по 2 години, тому часу придостатньо, щоб зайнятися своїми справами. Хоч і під час неспання малий сам собі дає раду, та бажано кожних 15хв міняти його локацію. З Яремищем ми вже разом і ремонти робили, і вікна малювали, і тарабаню його з собою на усі важливі зустрічі з животатими дядьками. Тож поки є можливість, експлуатуємо його "мімімішність" по повній. Потрохи повертаємося то свого галасливого вечірнього життя, ходимо у гості до друзів , засідаємо у кафе, відвідуємо концерти. Коротше, виводимо в люди нашого пупса:)

Христя: Наше з Дзвінкою життя тепер чітко поділене на проміжки в три години. Саме з такою періодичністю дитина їсть, відповідно в час прийому їжі треба бути вдома (бо готуємо кашки-пюрешки), а між тим встигаємо перебігтися куди треба, погуляти і тд. Власне, прикорм зробив нас менш мобільними, бо суміш ми просто брали з собою і їли де хотіли, так само як спочатку було з ГВ. Їсти теоретично ми теж можемо десь аутсайд, але Дзвінка вся в пюре і я теж, тому робимо це вдома. Проблема в тому, що в Ізраїлі майже нема дитячого харчування в баночках. Є лише солодкі пюрешки і то вибір невеликий - яблуко банан і мікс фруктів. Все. Тобто їдучи на весь день на пляж, наприклад, я не можу купити супу чи овочевого пюре в баночці щою їй там дати. Бо тут просто такого ніде-приніде не продають. Отаке. Прокидається наш малюк о 6й ранку, сяк так дуріє в ліжечку в себе, а потім кричить щоб її звідти витягнули. Далі я встаю і йдемо бавитися в іншу кімнату. Дзвінка снідає сумішшю. Щаслива повзає і бігає по хаті, пищить щоб збудити тата, який ше досипає. Неймовірно тішиться іграшками бо заскучила за ними за ніч:) Проводжає тата на роботу і засинає. Об 11й їсть кашку і ми збираємося на прогулянку, бо вже трохи позимніло тому в обід найтепліше. Гуляємо на дит майданчику або десь здибаємося з іншими матусями, йдемо щось купити коли треба і тд. Потім о 2й обідає вдома овочевим пюре чи мясним. Трохи ще бавиться і засинає. Далі о 5й їсть якусь крупу з овочами найчастіше. Після цього зазвичай йдемо на імпровізований садочок в інституті, де збираються всі іноземні мами з дітками які, як і я сюди приперлись з чоловіками, але це тільки двічі на тиждень. В інші дні йдемо ще раз гуляти чи по справах. О 7й приходить татко, Дзвінка підбігає його зустріти до дверей і весь вечір від нього не відлипає. Я маю вільний час шоб зготувати вечерю (звучить як майже вільний час на себе хаха:). О 7й чи 8й їсть суміш і десь о 8:30 лягає спати після купання. Вночі їсть ще двічі в 11 вечора і в 4 ночі. Десь так приблизно виглядають наші декретні будні. Ну врахуйте ще кількаразове прибирання на день, підбирання крихт, витирання з підлоги і з себе пюрешок, підбирання іграшок, відбирання з рота дитини купи зайвих речей, співання, плескання, віршики і вже навіть мультики тощо... На вихідні трохи інакше, бо ми їздимо часто до Тель-авіву на пляж, чи на прогулянку чи в музей, чи просто йдемо кудиь з друзями на ланч чи пікнік чи якийсь культурний івент, а так само інші справи-походи в кіно-на тусівки іноземців-в гості тощо. Такий графік дитини мені довподоби, бо не треба вже терлигати з собою різні баночки для приготування суміші, десь там нервово готувати її на лавці бо дитина захотіла їсти. Так ми чітко знаємо коли і скільки. Беремо з собою лише снеки – фрукти, йогурт і печиво.