Великодній пост!

 Христос воскрес! Вітаємо всіх з Великоднем і розповідаємо що там у нас:)

Наталя: Ще до вагітності були моменти, коли мені дуже хотілося дітей, та таких було не багато. Один з таких моментів - святкування Великодня. Щороку, після сімейного сніданку, ми з Михайлом зустрічаємося з друзями та гаюємо у Шевченківському. І саме там, після кілограмів з'їдженного м'яса, мені так хотілося бути мамою. Так "мило та шампунно" виглядали пузаті дівчата у народних строях і тати з меленькими дітками у вишиванках. Так по сімейному традиційно, що в той момент забувала про усі переляки та особисті застереження щодо вагітності. Та по виходу з гаю, це бажання одразу минало... Отож, здійснилася ще одна з моїх мрій - вагітність у Шевченківському гаю. Цього річ я наважилася на ще одну важливу подію, я намагалася спекти паску. Оскільки мені вдалося зробити пампухи під час зимових свят, то не думала, що з паскою будуть проблеми. Та мої намагання не увінчалися успіхом, то ж зробила свято для місцевих голубів:) Наступного року нас буде більше, здійсняться заповідки найстарших у нашій родині "ці свята гарно відбути і до наступних дожити, щоб наша родина не зменшувалася, а лише поповнювалася". Тож якщо через рік паска знову не виросте, буде поважна причина - малі діти:)

Наталіна паска;)

Христя: Цей Великдень особливий, бо перший для нашої Дзвінки. Їй вже 4 тижні і вчора ми побували в Єрусалимі. Дзвінка проспала всі походи по святих місцях в наплечнику, але скажімо так “зачекінилася” . Власне, завдяки бабусі яка в нас гостює цей Великдень більш схожий на справжнє свято, ніж це було з Різдвом. Бабуся напекла пасок і, головне, привезла з дому домашню шинку, один запах якої відразу забезпечує святкову атмосферу і переносить в дитинство, гг:) Шкода лише, що в нас зіпсувалася погода. Як ніколи в квітні, на Святій землі дощить, тому на сам Великдень ми не вибрались до укр.церкви через грозу, добре хоч гарна погода була в Єрусалимі. Християнські свята, знову ж таки, в Ізраїлі (крім Єрусалиму) не дуже відчуваються. Місцеві тільки завершили святкувати своє найбільше свято Песах, яке тривало 10 днів. В цей час в усіх кошерних супермаркетах заблокували полиці з тими продуктами, які їм не можна їсти. Тобто ні хліба, ні борошна, ні макаронів не купити. Ми вже переживали як же спечем собі паску, але знайшли один єдиний не кошерний супермаркет в місті і там купили дріжджі і борошно. Отакі справи:) Тому вкотре переконуюсь, шо святкувати найліпше вдома з традиціями до яких звик. Проте запалити благодатний вогонь в Єрусалимі таки варто бодай раз в житті:)

Ярка: Цього року паска сама приїде до мене:) Католицький Великдень ми відсвяткували ще тиждень тому. Ну, відсвяткували це голосно сказано...мій чоловік не є супертрадиційним, родичів ми тут не маємо, та й для нього це був робочий день. Тому я освячувала в українській церкві пальмові і вербові гілочки, а потім ми їли шоколадні фігурки, які тут традиційно роблять на Великдень. Думала, наступного тижня (тобто вчора) таки влаштуємо собі більше свято...принаймні спробуємо спекти паску. Вперше мала нагоду відкрити в собі традиційну українську господиню, проте не скористалась нею... І в мене є вагома відмазка - 3300/51 Гг:) Тому і без великодніх наїдків та традицій цей Великдень і так є найособливішим для нашої сім'ї. Хоча під час таких родинних свят наступає така собі ностальгія за домом. Але свято ми собі влаштуємо вже в середу, коли приїдуть в гості мої батьки, які обіцяли привезти всякої пасхальної смакоти:) Сподіваюсь, тепер, коли в нашій сім'ї вже більше українців, ми таки будемо святкувати й наші Різдво та Великдень.... Або ще є варіант на ці свята їздити в гості до Львова:)