Новорічний пост!

Наталя з чоловіком вирішили попозувати для новорічної фотосесії. В Ізраїлі і натяку немає на Новий Рік чи Різдво, там їх не святкують. А Ярка вже знає про іспанські новорічні традиції. Ну і найсокровенніше - показуємо своїх чоловіків:) Наші історії, підсумки року та привітання в останньому пості 2014го!!!

Діти-квіти!

Що ми знаємо про дітей? Про наш досвід з малюками і чи стане він в пригоді, коли з'являться власні діти, читайте далі...

Зміни в організмі!

 

 

 27, 24, 18 - наші тижні вагітності. Як змінюється наш організм, наші відчуття і що нового на цих термінах?

Вагітні будні ч.2!

- Наталі в зимовому Львові захотілось морозива.

- Христя спекла "дрова під снігом", аби хоч шось нагадувало про зиму.

- А Ярці постійно хочеться спати.

Нагорода!

Не пройшло й місяця, як ми почали вести наш блог про вагітність на три країни, а нас вже номінували на Liebster Award. Ми дуже тішимося і дякуємо Олесі Мриглод (truskaffka.blogspot.com) за номінацію і за те, що нас читаєш. Далі ми відповімо на Олесині запитання і номінуємо ше когось дуууже цікавого:)

Про страхи...

Вагітність разом з багатьма приємними моментами, привносить в наше молоде життя й багато страхів та переживань. Чого ми боїмося, про що з хвилюванням думаємо, як дати собі раду з важкими думками в очікуванні немовляти читайте далі...

Ростемо ч.2:)

Тепер ми на два тижні більші:)

Вагітність і чоловік...

Про наших коханих, які не менше ніж ми, готуються стати татусями, по-своєму сприймають нашу вагітність...

Вагітні будні

- Ярина розпочала пити ранкові фреші.

- Наталя незмінно, як і до вагітності, щоранку накручує своє пряме волосся.

- А Христя намагається шось вичитати про немовлят в німецькій книжці.

 

п.с. Заводимо рубрику “Вагітні будні”, де будемо постити свої кумедні фото, аби потім пам'ятати всі найсмішніні моменти вагітності, яка так швидко пролітає.

Аналізи і медична система...

Тепер трохи про серйозне. Які аналізи здаємо, яких лікарів відвідуємо, як працює медична система в Ізраїлі та Іспанії, чим вона відрізняється від української і тд. Про це далі у пості.

Про забобони та прикмети...

Чи можливо наперед дізнатися, кого очікуєш? Що на це кажуть народні прикмети і чи допомогли вони нам? Тестуємо далі:)

Що б такого з'їсти?

Тортик чи квашені огірочки? Чи може все відразу? Далі про те, на які смаколики тягне вагітних:)

Ростемо:)

 

Іноді, поки ми ще гарні і не дуже товсті будемо викладати наші пузаті фотки;)

Ааа...я вагітна!

Христя: Перша ознака вагітності для мене це - підвищена температура. Ще не знаючи що я вагітна, мене кидало в якийсь жар, на чолі виступав піт. Одного ранку я поїхала на своєму ровері в найближчий дрогері-маркт і купила один-єдиний тест. Тест показав мені спочатку одну чітку, а потім і другу смужечку. На секунду я втішилась, бо ми цього чекали, потім різко злякалася (обоже-явагітна-шоробити) і пішла читати в інтернеті щось про вагітність. Чоловіка вирішила не турбувати посеред робочого дня і не казати ж таку новину по телефону. Ввечері він прийшов з роботи, ми сіли вечеряти і тут я кажу що на десерт в нас сьогодні дещо особливе і показую йому тест)) Чоловік втішився, втім, апетит йому трохи пропав:) Потім він спитав шось типу, а хто там. З того вечора ми й почали звикати до думки, що в нас хтось буде і досі продовжуємо. 

 

Ярина: Я ще досі, певно, не усвідомила що сталось :) ніби головою розумієш, що щораз то швидше і в тебе буде дитина, але це відчуття і розуміння якесь ще далеке...в хорошому розумінні цього слова...хоча, звісно, вже ближче, ніж було напочатку :) тоді це були змішані відчуття шоку, радості, переживання....а зараз все вже більш "по-дорослому")) хоча тішусь, що я про це дізналась не через повідомлення...як мій чоловік))))))) бо тоді ще б, напевно, до того всього додалась паніка :D але чоловіки ж відважніші...ну, принаймні так було у цій ситуації ;)

Наталя: У всіх моїх починаннях завжди присутній Михайло(мій чоловік). Тому слова: «Краще присядь, я повинна тобі щось розповісти…» у наших розмовах я не використовую. При найменшій підозрі, що у нас все вдалося і я завагітніла, Михайло побіг до аптеки за тестом. Я намагалася його відмовити, бо для чого «на дурно» витрачати гроші, адже наступного дня спланувала похід до лікаря, та він наполягав, що все повинно бути, як у кіно))). Він чемно стояв під вбиральнею в "очікуванні довгоочікуваного" вироку. Тестам не надто довіряю, тому дві полоски не були переконливими для мене. А от Михайло ганяв по хаті, як мала дитина на Миколая. Отож, наступного дня, на голодний шлунок та з усіма можливими аналізами, ми помандрували на Короленка. На щастя, ми натрапили на дуже приємного лікаря – Луцишин, яка гарно реагувала на наші недолугі жарти і мій словесний потік. Після здачі аналізів я чекала до обіду, щоб лікарка підтвердила наші сподівання. По телефону я декілька разів перепитала, чи я все вірно почула, бо дуже дивувалася, що ось так, з першого разу нам все вдалося. Одразу перетелефонувала своїй багатодітній коліжанці, яка щоразу після народження кожного сина відкладала для мене дитячі лашки, а також ще 2 роки тому заповіла ліжечко))). До батьків приїхали особисто. Вони неймовірно здивувалися, бо вже мабуть зневірилися, що я коли небудь «дозрію» до материнства. Найбільше емоцій ми з Михайлом отримали від реакцій наших бабусь, які верещали і плакати в слухавку одночасно. А усім іншим повідомляємо через наш блог)

Плануємо вагітність...

Ярина: Хворію я не часто, тому і до лікарів зверталась рідко...навіть якщо і були якісь простуди чи болячки - то, не знаю звідки, але мама вдома знала що робити і без допомоги лікарів. Навіть до стоматолога зверталась вже коли дуже припікало :) відповідно і в гінеколога ніколи в житті не була, але завжди жартували, що таки доведеться піти, коли завагітнію:) але хвилюватись за своє здоров'я не було причин...і моє, і дитинки. Вважала, що готуватись особливо теж не треба було - шкідливих звичок не маю, зі спортом дружу та й веду достатньо здоровий спосіб життя:) не знаю чи добре це чи погано - я досі не читаю ніяких книжок про вагітність і не дивлюсь документальних фільмів))  але можу сказати, що хоч це і вперше, та певний стаж бути "мамою" у мене вже є - маю молодшу сестру і двох братиків :)

Наталя: Я ніколи особливо не слідкувала за своїм здоров'ям. Як на мене, просто так ходити до лікарів не можна, бо вони обов'язково знайдуть якусь болячку. Єдине, що варто знати, чи не має у тебе СНІДу. Але оскільки ми з Яркою часто були донорами крові, то я знала, напевне, що такого в мене немає.... Веду до того, що жодних аналізів перед вагітністю не здавала та до лікарів не ходила. Єдине, що я зробила, то спробувала схуднути без жодних тренажерів та супер-дієт(завжди боялася бути товстою матусьою). Знайшла фізкульт-вирізки з журналу “маминої молодості” та перестала їсти солодке. І таки допомогло) То ж якщо змогла зробити це перед вагітністю, то без проблем зроблю це і після, найголовніше в нашому житті - то віра). А ще, я зробила щось нереальне, те над чим ніколи й не задумувалася. Я кинула курити. Я не уявляла, що зможу позбутися цієї звички, яка переслідувала мене багато-багато років. Спочатку було неймовірно складно, але потім — токсикоз в поміч:)) Отож, порада від майбутньої мами: не знаєш як позбутися поганих звичок — ЗАВАГІТНІЙ!

Христя: Ми з чоловіком зовсім не спонтанні, занадто сильно розплановуємо наше життя, коли це можливо, те саме було і з бейбіком. Раніше відчували якось, що ми ше не готові, хоч разом вже багато років, але нас чекав черговий переїзд і ми вирішили, що саме в Ізраїлі в мене буде курортний декрет під пальмами і біля моря:) В червні ми були два тижні вдома, в Україні і я вирішила здати всі необхідні тести перед тим як завагітніти, бо ніколи до того в житті не була в гінеколога на огляді і жодного разу не здавала кров з вени. Ну і оскільки тоді ми ше жили в Дрездені, в Україні така діагностика обійшлась мені дешевше. У Львові в репродуктивному центрі на Короленка, я здала німєряно крові на ТОРЧ-інфекції, СНІД, гормони і пройшла огляд в гінеколога. Результати показали, що все гаразд зі здоров'ям і я щаслива поїхала назад. І все в нас відразу й сталось:) Хоча, додам, що я - страшна боягузка. Я була просто шокована як мені не стало зле під час взяття крові з вени. До того здавала тільки кров з пальця і мене зразу починало нудити і біліти обличчя. Отже, фізично і психологічно ми були готові, а найважливіше фінансово, проте тепер переконуюсь, що до дитини не будеш готовим, поки її не побачиш. Бо зараз під час вагітності, коли ми вже бачимо бейбіка на узі і чуємо рухи, те відчуття майбутнього батьківства все одно ще дуже аморфне.

Про відчуття...

Христя: Минулого тижня на узд дізналися з чоловіком, що в нас буде дівчинка. Вона різко повернула голівку і дивилась на нас з екранів монітора, то було дивно і містично. Загалом, від самого початку я була переконана, що це хлопчик. А все через українські забобони - тягне на кисле і солоне, не змінилась на лиці, не було токсикозу і тд. Але наші забобони не діють, принаймні тут. Тепер звикаю до того, що в пузі "вона". В цьому є свої плюси - принаймні до нас не чіплятимуться в пологовому з приводу обрізання:))) Також вже кілька тижнів чую рухи малятка, найбільше зранку, але і протягом дня теж. Відчуття неймовірні. 

Ярка: Вперше на огляд до лікаря я пішла аж на 15-ому тижні вагітності :) вони трошки були шоковані...але оскільки вони не говорять українською, а я ще не дуже добре іспанською - то моралі не вичитували) Тим більше, що мені дуже-дуже пощастило - увесь цей час без жодних токсикозів, поправляння і суттєвих змін настрою...якби не трохи живіт, який вже з'являється, - то взагалі "забувала" б, що вагітна))) Кілька тижнів тому дізнались, що це буде хлопчик...Всі тішаться, особливо чоловік, бо перед тим сміявся, що відправить мене назад в Україну, якщо буде дівчинка))) (напевно, через те, що Іспанія - це ж КОРОЛІВСТВО....тому як і колись королі хотіли тільки хлопців)).

Наталя: Зараз я на 15 тижні. Декілька днів тому закінчився токсикоз, який почався майже 2 -ва місяці тому, тиждень після того, як дізналася, що в пузі хтось живе. Тому зараз це прекрасний період, коли можу їсти ще щось окрім яблук та помаранчів))). Настав цей час, коли хочеться, щоб весь світ дізнався, що я вагітна, тому інколи доводиться випучувати живіт, бо явних ознак вагітності, окрім збільшення грудей (про що так довго мріяла), ще немає. Декілька тижнів тому дізналася, що в нашій сім'ї з'явиться ще один мущина. Дуже рада, що там хлопчик, бо щось з дівчатами стосунки в мене не складаються. Мала пару коліжанок, та й ті втекли в “закордоння”. З нетерпінням чекаю весни, щоб в гарних сукнях та сарафанах хизуватися перед усіма, своїм крутилезним становищем.

Let's get started...

Наталя: Багато хто з моїх друзів, коли дізналися, що я вагітна, неймовірно дивувалися, адже я завжди була проти вагітності... Я ніколи не розуміла, для чого це робити. Жити потрібно заради себе, будувати свою кар'єру, втілювати мрії в життя. А вагітність висмикує тебе з твого графіку з того життя, яке сама собі створила. Ти не знаєш, що буде завтра, ти не можеш планувати, ти стаєш залежною... в моєму житті є багато прикладів, які дали зрозуміти, що вагітність - це не затяжна болячка, а діти це не рип'яхи, від яких не можеш відчепитися протягом десятків років. Отож, чому не спробувати подарувати життя комусь, дати усі ці знання, що здобула і здобуваю. Дати ту любов і ласку, яку давала та дає й надалі мені моя мама. Потішити усіх бабців і дідусів, які вже більше 5 років чекають на правнуків. Здійснити мрію мого чоловіка і народити йому дитинку. 

Христя: Моя вагітність розпочалася в Німеччині, потім завітала на місяць в Україну і от тепер продовжується на Святій Землі.  Тут вона і завершиться народженням малючка в березні 5775 року за єврейським календарем, тобто 2015 року за нашим:) У всіх країнах я встигла зробити узд і здати кров:) Почуваюсь прекрасно, готую варення з зірваних біля дому кумкватів, поки в Україні перший сніг. Ніщо так не гріє душу, як святкова зима, що насувається, коли всі родичі і друзі мерзнуть, а ти ні:))) гг.

Ярка: Завжди мріяла жити в теплих краях...і от тепер я в Іспанії на острові Майорка. І чомусь завжди вважала, що доцільніше було б святкувати Різдво не в січні, а в грудні...от цього року вперше і спробую це:) (як любить повторювати Ярема - всі мрії здійснюються)). Місто вже все в різдвяних декораціях...хоч для мене воно і смішно виглядає на фоні пальм і людей у футболках:) Тут я поки не займаюсь нічим мудрим і серйозним (крім мовних курсів), але скучати нема коли...бо вже в квітні наша сім'я стане більшою :) Видається, що є ще так багато часу...але насправді впевнена, що він пролетить дуже швидко :)

Ми - три вагітні подружки, які живуть в різних країнах і готуються стати матусями. Хочемо багато про це говорити, бо вагітність для всіх нас перша і ділитися цікавим досвідом, порівнюючи країни, в яких живемо.

Ми - це:
Христя - опинилась тимчасово в Ізраїлі, 24й тиждень вагітності.
Ярина - мешкає в Пальмі де Мальорці, 21й тиждень вагітності.
Наталя (Ярема) - живе у Львові, 15й тиждень вагітності.

Розпочинаємо наш блог. Have fun, moms))