Вагітність і чоловік...

Про наших коханих, які не менше ніж ми, готуються стати татусями, по-своєму сприймають нашу вагітність...



 
Ярка: Вагітність треба ділити з найближчими. Щоб не розслаблялись. Але то вже як хто вміє. Я - майже ідеальна дружина...майже ідеальна вагітна дружина :) Мій чоловік не біжить серед ночі шукати полуниці (бо нема особливих захцянок), не вислуховує мого ниття (бо почуваюсь прекрасно), не страждає від моїх змін настрою (бо їх практично немає). Хоча, іноді...іноді навіть йому буває важко. Недавно розплакалась в магазині, бо йому було ліньки пояснити як вираховувати ціни на різні речі. Але в таких ситуаціях з вагітними, та й взагалі з дівчатами, головне вміти дуже-дуже швидко нас заспокоїти і взяти всю вину на себе. У мого чоловіка це вже досить добре виходить :) Якоїсь надтурботи, як в кіно, у нього немає. Але все ж як приємно, коли він приносить мені всякі смаколики з роботи зі словами "ну ти ж любиш солодке" чи прокидається рано-вранці, щоб відвезти мене на обстеження і заодно бути моїм перекладачем, чи ще багато таких дрібничок. Напевно, тепер я ще більше навчилась цінувати такі приємні моменти :)

Наталя: Михайлове “татківство” розпочалося ще від очікування під вбиральнею результату тесту на вагітність. Він бере участь в усіх походах до жіночої консультації та чемно висиджує зі мною в довжелезних чергах. Щоразу Михайло трохи обурюється, бо зазвичай є єдиним чоловіком серед купки пузатих жінок, та мені від того неймовірно приємно, що такий він в мене особливий. Він для мене така собі “подушка безпеки”. Коли виникали певні проблеми під час вагітності і захлинаючись від сліз, я була не в силах пояснити лікарю, що трапилося, Михайло вдало робив це замість мене, з усіма подробицями та деталями. В ті моменти здавалося, що наш малюк перемістився в його пузо:). А коли я не погоджувалася зі словами спеціаліста, та з грюкотом та мініскандалом покидала білий кабінет, він чемно вислуховував все до кінця, та переповідав мені (істеричці) в доступній формі. Сподіваюся, що його бажання бути в курсі всього, що діється зі мною і нашим малюком не вичерпається ніколи. А після народження бейбіка він буде таким же дбайливим чоловіком і татком. Говорять, що деякі чоловіки настільки переймаються особливим станом своїх дружин, що у них починає рости живіт чи проявляються інші синдроми вагітності. Та на разі, Михайло постійно хоче спати, що й в принципі робить між відвідинами лікарів та розробкою сайтів). Також нещодавно він зробив символічне татуювання (добре, що то не ластівки чи сови, що так популярні зараз). Ось такий він, мій Михайло.

Христя: Сьогодні в мого коханого День Народження, тому мені особливо приємно ще й писати про нього в блозі. Вперше за нашими вікнами ніби не грудень, а серпень, вперше ми вагітні, вперше я спекла коханому тортик з мого дитинства і в мене чудовий настрій. Що стосується вагітності, то мого прагматика та реаліста нічим не здивуєш, вагітність не змінила його життя аж так, аби він по-особливому на неї реагував. Можливо, якби він бачив мене ригаючу щоранку чи мусів би собі сам готувати сніданки і вечері через мою непереносимість запахів, то так, відчув би зміни. Але в нашому випадку ні. Я й не знаю чи очікую від чоловіка якихось сантиментів, це цілком звичайний природний процес, дитинка - свідомо прийняте нами рішення, от ми її й чекаємо, як вона у нас зявиться, тоді й будуть вже інші, батьківські емоції:) Один раз чоловік був зі мною на узі, коли нам повідомили хто в нас, йому сподобалось, він побачив шо в животі таки справді хтось є. Тому це корисно брати чоловіків на узі, а от терлигати на аналізи чи візити до лікаря, то, як на мене, зайве. Іноді чоловік може здивувати мене своєю обізнаністю, яку потайки черпає з глибин інтернету, на зразок: "вагітним не можна надто багато апельсин" або "ти шо, ми не підемо на суші, ти ж вагітна, це шкідливо". Наразі у нас є єдина річ, яку коханий припас собі для майбутнього батьківства - затички для вух, які чекають свого зіркового часу в тумбі біля ліжка, хехе:)