Отже, відповідаємо на 11 запитань Олесі. Нас аж троє, тому тексту багато:)
1. Якби Ви могли крутнути колесо часу назад, чи хотіли б повертатись... і якщо так - куди саме?
Христя: Є моменти, які було б краще зробити по-іншому, але я б не хотіла кудись повертатися, щось міняти. Треба краще планувати своє життя на майбутнє.
Наталя: Бажання повернути час назад, зазвичай виникало в підлітковому віці. Коли здавалося що всі проти мене, і життя може закінчитися в будьякий момент, і в майбутньому нічого хорошого на мене не чекає... Я надто гіперболізувала усе, що траплялося у моєму житті. Інколи здавалося що вже нічого не змінити, а надіятися на краще немає сенсу. Саме тоді, хотілося переграти певні сцени свого життя. Та на щастя я схаменулася. Я зрозуміла, що не так все і жахливо, та в майбутньому все буде тільки краще й краще. То для чого гаяти час і думати про минуле, якщо попереду так багато майбутнього?
Ярина: Такі думки виникають, коли поганий настрій чи просто якась негативна ситуація. Але тільки настрій покращується - нікуди не хочеться повертатись. Тому важливо не шкодувати за тим, що вже не можеш змінити.
2. Які зовншіні обставини, погода, фон, супровід і т.д... - що потрібно Вам аби побути самою з собою? Це часто буває?
Ярина: Зараз я дуже часто хочу спати. Тому інколи люблю бути наодинці, щоб ніхто не заважав мені це робити. Але загалом у компанії мені набагато комфортніше. Тому сама залишаюсь не часто.
Христя: Звісно потрібен дощ або сніг, домашній затишок, чай чи какао, як то всі ми любимо. Хоча я не потребую моментів, аби бути самій. Самій з собою нудно.
Наталя: Я завжди боялася залишатися на одинці, адже тоді в голову лізе багато думок. Я починала багато чого накручувати і надумувати, тому намагалася уникати самотності. Та зараз, коли я вагітна, бажання побути на одинці з собою виникає все частіше. Можливо й тому, що я вже і впринципі не сама. Це можливість побути на одинці з малюком, доки він ще не встиг набриднути).
3. Чи є якесь таке прикольне місце у Львові, яке вам подобається - східці, арка, а може якесь кафе? ...Нерозрекламоване, нерозкручене і невідоме, але класне .... Розкрийте Ваш львівський секретик:)
Христя: О, Львів переповнений моїми спогадами повсюду, я взяла від цього міста все що хотіла і можливо колись ще до нього повернуся. До улюблених місць віднесла би клюмбу біля ЛНУ, де ми стільки чудових перерв провели з одногрупниками; сходи на вході до костелу Ельжбети, де ми багато років зустрічалися з чоловіком, коли я жила на привокзальній (а він завжди запізнювався:); Зелена 29, де я прожила останній студентський рік і перший робочий, навчилася готувати італійську пасту і їсти торти ложкою:); вулиця Сербска, якою я крокувала зранку від роботи до Ратуші на якусь чергову прес-конференцію. Ех... таких місць ще купа, асоціацій аж надто багато.
Наталя: Я дуже люблю центральну частину Львова. Вулиці, ліхтарі, безпритульні, музиканти, прибиральниці, кафе, дерев'яні лавки, дзвони, дахи... Ще в шкільні роки, щовечора, я з однолітками вибиралися на центральні площі зі своїх спальних районів. Я завжди мріяла жити в центрі, бо тільки тут, я вважаю, можна посправжньому відчути Львів, прокидаючись і засинаючи в серці міста. І мої мрії як завжди здійснюються, я живу та працюю в найцентральнішому центрі Львова:)
Ярка: Насправді у Львові я якраз люблю усі "заїжджені" туристичні місця....опера, ратуша, високий замок, костели.....інколи навіть вулички, де раніше не бувала змушують тебе повільно йти і милуватись кожним каменем.
4. Який Ваш особистий незмінний "фокус" для підняття власного настрою, коли "фсьо пропало...шеф"?
Наталя: Я закохаляся в банановошоколадний сирковий десер. Я розділяю з ним усі момент свого життя. Він не дає мені повністю розкиснути коли на душі неймовірно зле і допомагає розтягнути задоволення, коли “все пучком”.
Ярина: Треба знайти причину поганого настрою. В мене часто може бути поганий настрій через власні ж помилки. А інколи просто хочеться "пошкодувати себе". Тому треба через силу зробити шось веселе і обовязково в хорошій компанії. Тоді настрій покращуєтьсяякось сам собою.
Христя: Ой, зараз під час вагітності я дуже флегматичною стала, мене не тішать багато речей, які приносили радість до того. Але я ніяк свій настрій не піднімаю, воно якось все само:)
5. Який останній фільм подивились? Га?
Ярина: Зараз вчу іспанську і практично щовечора з чоловіком дивимось фільми іспанською або принаймні якісь телепрограми. Я люблю добрі комедії, інколи навіть без мудрого сюжету. З останнього - іспанський фільм "8 прізвищ басків" (про відмінності між південними та північними мешканцями Іспанії).
Наталя: “Нестерпні Боси 2”, і те, скоріш його переглядав чоловік, а я так, за компанію.
Христя: Два дні тому ходили з коханим на останню частину Хобіта в кіно.
6. Який би талант або вміння Ви б хотіли мати?
Христя: Хотіла б бути такою ж розумною та наполегливою, як мій муж-фізик:)
Наталя: Я мріяла взяти участь в співочому конкурсі, або створити свій гурт, та завжди бракувало натхнення, щоб відвідувати вокальні гуртки. Лише спробувала себе у шкільному хорі)
Ярина: Хм...напевно, добре грати наякомусь музичному інструменті. Купу років тому я закінчила музичну школу. Але в той час це було для мене найгіршим покаранням в світі:) Зараз би вже по-іншому ставилась до цього.
7. Чи є якийсь дивний запах, яких Вам подобається?
Наталя: Я люблю запах вихлопних газів, а і ще запах після дощу, та його багато хто любить. А ще в дитинстві, взимку, після прання мама вивішувала речі на балкон і вони набували там неймовірного аромату морозності.
Ярина: Нічого не спадає на думку. Загалом нема якогось такого, що ну дуже подобається. Навіть парфуми вибрати складно :)
Христя: Запах бензину люблю ще з дитинства.
8. Якщо зараз закрити очі і загадати місце, куди б перенестись - що перше спадає на думку?
Ярина: Море. Якесь тепле узбережжя з кришталевою водою. Та, і це при тому, що зараз я живу практично через дорогу від пляжу)) боюсь стати такою як і всі тутешні - не помічати цієї краси і сприймати за щось буденне.
Христя: Ох, додому звісно, на Святвечір, в закурене снігом бабине село, де ми сидимо в затишній хаті і чекаємо вертепу і в мене бігають мурашки по тілі від страху перед мошком і сурою.
Наталя: В “закордоння”, країна значення не має.
9. Чи пам'ятаєте якісь такі великі дитячі мрії? Чи можна якісь із них здійснити?
Христя: Те чого я дуже хотіла, здійснила. Тепер думаю собі чому в мене в дитинстві і в шкільні роки мрії були такі прості і примітивні. Чому ми себе самі так обмежуємо, чому я не мріяла вчитись в Оксфорді, наприклад, а в якомусь ЛНУ, перед нами ж весь Світ. Ще коли була зовсім мала мріяла бути Оксаною Білозір, співала пісні на табуретці. Але ні, дякую, цю мрію здійснювати не треба:)
Наталя: Я вірю, що усі мрії здійснюються, просто, за своєю природою, ми ліниві. Тому не додумуємо мрії до кінця. А потім скаржимося, що і інших є все, а у нас нічого... Але була в мене подвійна дитяча мрія - жити в палаці та мати коня. В приватному будинку я жила, а от з конем не склалося, можливо згодом?:)
Ярина: Змалечку любила кудись далеко їздити. Може, це не було якоюсь такою мрією, але хотіла побувати всюди-всюди...Що ж - ще все життя попереду ;)
10. Як Ви гадаєте, коли ми найближчими є до Бога або ж того вищого єства, що десь там існує поза нашим людським часом?
Наталя: Мені здається що завжди, просто до кінця того не усвідомлюємо. Ми завжди можемо поспілкуватися з Богом, у нього завжди є час на нас, та ми не завжди знаходимо час для Нього.
Ярина: Напевно, коли нам дуже погано. Тоді з'являється якесь таке наближене відчуття Бога, бо, здається, ніхто крім Нього не зможе допомогти.
Христя: Коли нам щось потрібно, звісно, коли нам погано, коли за когось переживаємо.
11. Як гадаєте, щастя треба заслуговувати, чи це дар, чи випадковість?
Ярина: Над щастям треба працювати. Навіть якщо щось і далось "просто так", то треба докласти зусиль, щоб воно протривало довго.
Христя: Щастя - різне. Я щаслива, що зустріла в житті багатьох чудових людей, з'явилась в певному місті в певний час, це напевно треба було заслужити. Але здебільшого все залежить від нас самих. Коли ми маємо якісь цілі і йдемо до них, то самі направляємо наше щастя в тому руслі, яке нам потрібно.
Наталя: Щастя дане для кожної людини, без винятку. Але воно не може впасти тобі на голову просто так. Потрібно зробити над зусилля над собою, щоб бути щасливою.
Від себе номінуємо блог Полюси (http://poljusy.blogspot.com), схожий до нашого за концепцією “більше ніж одна особа”. Це блог-тандем двох коліжанок про подорожі та світ довкола. Для дівчат ми також скинулись запитаннями:) ось вони:
1. Найкращий день/момент/подія 2014 року?
2. Скільки снігу, шоколаду чи подарунків потрібно для щастя?
3. Що робитимеш коли постарієш?
4. Чи змінювалсь ти через якісь події в житті? Чи взагалі можливо змінити людину?
5. Найбільша проблема, з якою довелося зіштовхуватися у житті?
6. Як вважаєш, чи існує жіноча дружба?
7. Чи доводилося мати справу з потойбічними силами?
8. Чого боїшся найбільше у світі?
9.Опиши свій ідеальний відпочинок.
10. Якби не мала тої професії, яку маєш зараз - чим би займалась?
11. Чим любиш поласувати найбільше?
Good luck!
Дівчатка, які ви молодці.... Прочитала відповіді і в мене виникло бажання пообговорювати всякі прості чи трошки філософські речі у дівчачій компанії :).
ВідповістиВидалитиХристя: бач як воно є, ті дівчачі теревені то страшне:) обовязково пообговорюємо якось:)
Видалити