Про забобони та прикмети...

Чи можливо наперед дізнатися, кого очікуєш? Що на це кажуть народні прикмети і чи допомогли вони нам? Тестуємо далі:)

Ярема: Я вважала себе забобонною людиною. І в “чорного кота” вірила, і завжди коли думала чи випадково говорила про щось негативне - стукала по дереву. Мій Михайло пропонував носити з собою шматок деревини, а то люди косо дивилися, коли вистукувала по дверях чи лавках на вулиці. Та я знала непевне, що не зможу дотримуватися усіх тих забобонів, які стосуються вагітних. Як можна не слідкувати за своєю зачіскою в цей період, не стригтися чи не фарбуватися? Мабуть, це вигадали як виправдання для тих, хто сидить вдома і лінується доглядати за собою.
Я усім друзям та знайомим розповідала про свою вагітність одразу коли дізналася, адже так цікаво спостерігати за реакцією людей, їхнім здивуванням та радістю. Не розумію, як можна мовчати, доки не виросте пузо. А щодо “злих язиків”, то насправді все залежить від того, як сама до того ставишся. Хочеш щоб все було добре, то так і буде - без сумнівів. А от коли пузо буде як кавун, я обов'язкого візьму участь в фотосесії, щоб потім показувати малявці, як мене рознесло коли він був в середині:). Тому зараз я відмовляюся вірити в усі забобони і вже більше 2­ох тижнів не стукаю по дереву!
Щодо визначення статі. Після походу на УЗД, лікар сказала що буде хлопчик. Але стало цікаво, що ж скажуть наші прикмети чи інтимні підрахунки. Отже, за древнім китайським календарем в мене дівчинка, за японським - дівчинка. За народними прикметами: довготривалий токсикоз - буде дівчинка; на м'ясо і огірки мене не тягне - буде дівчинка. Навіть коліжанка, яка народила 3­ох хлопців, відчуває що повинна бути дівчинка. То можливо пристрій УЗД помилився? Дізнаємося в кінці травня.

Христя: Коли я приїхала у вересні в Україну (то вже був кінець 3го місяця вагітності), мама відразу сказала: "О, буде хлопчик, бо файно виглядаєш, на обличчі не змінилась". Далі все підсилилось й іншими народними прикметами, які буцім-то підтверджуюсь, що носиш хлопчика - відсутність токсикозу, тяга на кисле, а не на солодке, менш капризна і без забаганок і тд. Я справді налаштувалась через то все на хлопчика, говорила до живота як до "нього" (до речі, факт розмовляння з животом, який ще не виріс дуже лякає мого чоловіка, хехе:). Але в моєму випадку народні забобони дали збій - чекаємо на дівчинку. Можливо існують й інші такі прикмети, які б правильно вгадали стать мого малятка, але я їх не знаю. Зрештою, після узі то все стає не актуально. Ну хіба ще один забобон мене турбує, що вагітна дівчинкою мусить всю красу віддати доньці, а значить теоретично я маю стати страшною. Може, якось я прокинуся вранці і не впізнаю себе в дзеркалі. Якщо таке станеться я напишу про це, але фото не покажу:)

Ярка: В Іспанії теж, виявляється, небайдужі до забобонів щодо вагітних. Тут потрібно бути обережними з думками, бо якщо часто думати про когось - то дитина буде схожою на цю людину; особливо берегтися потрібно затемнень сонця і місяця - бо тоді у дитини може бути "родима пляма"; ця "пляма" може з'явитись і коли вагітні відмовляють собі у своїх захцянках... І таких маразмів безліч:) Але, на щастя, я ніколи не була забобонною і в моєму оточенні не було і немає людей, які б захоплювались такими "прикметами" і діставали мене ними. Мені пощастило з кучерявим волоссям, тому і так до перукарні потрібно не часто і ми вже придивляємось до дитячого крісла в машину і візочка (це про "не стригтись" і "не купувати речі для дитини наперед"). І шкода, що ми дізнались про стать дитини вже в лікаря, і перед тим не випробували всі "народні методи":) За усіма прикметами, оскільки в нас буде хлопчик, я б мала поправлятись в стегнах, мати гострий живіт і їсти тільки солене і кисле. Наразі під ці правила я не підпадаю. Але точно до появи апаратів УЗД - визначення вагітності було справжнім мистецтвом :)